Імідж учителя або психологія одягу

«Що у вас за вигляд? Негайно перевдягніться!». Мабуть, хоч раз у житті кожний учитель отримував подібного характеру зауваження від директора школи. Так, директор не може вам заборонити виражати власні погляди, але, погодьтеся, школа - це далеко не те місце, де треба показувати весь вміст вашого гардеробу та хвастатись останніми модними придбаннями. «Небезпечний» для кар'єри одяг «На замітку працюючим жінкам. Будь ласка, уникайте вдягати на роботу такі речі: занадто відверті й занадто звабливі сукні та спідниці, міні, топи з відкритим животом, брюки з низькою посадкою, спідниці, блузки та брюки, що обтягують фігуру, одяг, що занадто високо піднімається (опускається), коли ви сидите, усе прозоре». Таку інструкцію отримала 36-річна адвокат М. Келлі на своїй новій роботі. Розцінивши ці вимоги до свого гардероба як дискримінацію, вона спробувала заперечувати і... її звільнили! І це відбулось у демократичній Америці! Відповідність корпоративному дрес-коду виявилась для компанії настільки важливою, що вона без коливань розсталася зі співробітницею, не готовою прийняти встановлені правила. Слід визнати, що всі вищезазначені «претензії» до жіночого одягу є досить розповсюдженим явищем як в офісах, так і в державних установах. Але повернемось до школи. Хоча офіційного дрес-коду в загальноосвітніх навчальних закладах не встановлено, існують певні правила, що «можна», а що не «можна» вдягати. А ось чи дотримуватись цих правил, вирішувати вам. Авжеж, активно протестувати проти подібного втручання в особисте життя треба. Однак чи впевнені ви, що ваш протест не закінчиться фіаско? Зовнішність як «візитна картка» вчителя Питання зовнішнього вигляду вчителя не нове, проте його актуальність з роками не зникає. Щороку до школи приходить працювати молодь, яка щойно закінчила педагогічні ВНЗ та коледжі. Там їх учили, що «...зовнішність учителя - складовий елемент педагогічної техніки, яка у свою чергу є структурним компонентом педагогічної майстерності. З огляду на це, очевидна пряма залежність між цими поняттями». Усе це добре відомо і зрозуміло, але сьогоднішнє покоління не хоче бути «як усі», прагнучи демонструвати свою індивідуальність. Вірите ви чи ні, проте перше враження завжди існує. Дослідження підтверджують, що в 75 % випадків перше враження є вірним. Загальновідоме прислів'я стверджує: «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму». Що запам'ятовується при першій зустрічі з незнайомими? Так, зовнішній вигляд. Безперечно, набагато важливішим уважається розум, але все ж одяг визначає те, що про вас подумають інші люди та яке враження ви на них справите. Зовнішній вигляд учителя запам'ятовується учням відразу, як вони побачили його вперше, і це враження з часом дуже важко змінити. Не секрет, що діти хочуть мати вчителя із приємною зовнішністю, елегантно одягненого, охайного, з привабливим макіяжем, модною зачіскою та хорошими манерами. Від учнів початкових класів нерідко можна почути, що в них «найкрасивіша» або «найкраща» вчителька. У підлітковому віці учні звертають не менше уваги на це питання. Але якщо в початковій школі все це сприймається простіше, то у старшій школі вчитель, одягнений за модою 80-х років, може викликати до себе зневагу з боку своїх учнів. Тому, постаючи перед класом, учитель має бути впевнений, що він має гідний вигляд. Зовнішній вигляд передбачає бездоганність у кожній деталі: акуратна зачіска, незухвалий одяг, начищене взуття, неяскравий макіяж, елегантність тощо. У зовнішньому вигляді також важлива міра, нічого не повинно бути «занадто», якщо лише відсутність міри не є способом привернути до себе зайву увагу та «запам'ятатись». Зовнішній вигляд залежить від кожної окремої особистості, саме тому вчительський імідж може бути як позитивним, так і негативним. Що сьогодні вдягти на роботу? Це далеко не просте запитання постає перед нами щоранку, а відповідь на нього залежить як від матеріальних можливостей, так і від смаку, стилю, погодних умов і звичок окремої людини. Ідеальною формою одягу для вчителя є така, що сприяє зосередженню уваги учнів не на вивченні деталей одягу, а саме на засвоєнні матеріалу. Таким одягом може бути діловий костюм (з латинської «костюм» означає «спосіб життя»), що підкреслює професійні, особисті якості й офіційність стосунків з учнями. До ділового костюма відносять піджак зі спідницею або брюками та блузку. На жаль, не завжди заробітна платня вчителя дозволяє йому пристойно вдягатись і купувати дорогий діловий одяг, адже витрачати значні суми на постійне оновлення гардеробу готовий далеко не кожний, так само як і носити протягом цілого року один і той самий костюм. Ось і виходить, що більшість жінок давно перестали приділяти увагу офіційності та стильності власного вбрання, вибираючи в одязі перш за все зручність, доступність і практичність. Культура одягу має не менше значення, аніж культура поведінки. В одязі завжди мають бути присутні чистота й охайність. «Я не допускав у клас учителя, якщо він був неохайно вдягнений. Тому в нас стало звичкою ходити на роботу у кращому костюмі. І я сам виходив на роботу в найкращому своєму костюмі, який тільки в мене був», - писав А. Макаренко. Звісно, охайність у житті ще нікому не завадила. Іншими словами, одяг є певною візитною карткою вчителя. «Одяг і одягає, й відкриває людину», стверджує відомий афоризм. Він повинен бути зручним і в той же час не суперечити загальноприйнятим вимогам пристойності. Психологія одягу розглядає оформлення зовнішності як багатовимірну інформацію про особу. При формуванні першого враження про особу одяг є найважливішою складовою, оскільки, як правило, він сприймається оточуючими як знак привабливості або непривабливості. В одязі найбільш інформативними є три речі: ціна, стиль і колір. «Упізнати» якісний та модний одяг може кожний, навіть якщо він і не розбирається в останніх модних тенденціях. У російській традиції ахроматичні кольори, такі як чорний, білий та сірий, піднімають статус особи в очах оточуючих, а яскрава кольорова гама, навпаки, може впливати на якість засвоєння матеріалу класом, привертаючи увагу виключно до зовнішнього вигляду вчителя. Вибираючи пастельні, спокійні кольори, ви можете бути впевнені, що увага буде сконцентрована саме на викладенні вашого матеріалу. Отже, удало підібраний гардероб допоможе своєму власнику не тільки справити сприятливе враження на оточуючих, а й підкреслить його професійні та особисті якості. Кілька порад, яких варто дотримуватись учителю Безперечно, зовнішній вигляд залежить від окремо взятої особистості. Але не слід забувати, що вчителі - це зразок для наслідування, тому їх зовнішній вигляд має бути бездоганним у всіх відношеннях. Адже вчителю, а особливо молодому, учні надто важко вибачають будь-які недоліки. Запропоновані рекомендації, знайдені на одному із сайтів, допоможуть вам запобігти помилкам, які нерідко зустрічаються в реальному житті. У гардеробі вчителя не має бути ультрамодного одягу, незвичайний фасон якого відволікає увагу учнів, а також убрання занадто яскравих тонів, що стомлює та дратує дітей. Не варто навіть молодому вчителю з'являтись у школі в шортах. Не втрачайте почуття міри: навчіться чітко визначати, коли необхідно вдягати класичний костюм, коли робочий халат, святкову сукню, а коли - светр і джинси. Не перетворюйтесь на «синю панчоху», тобто носіть той одяг, що вам до вподоби й до лиця: естетично витриманий, модний, елегантний. Не захоплюйтеся сіробуденним одягом. Не забувайте, що одяг завжди має бути охайним, чистим, відпрасованим, зручним і не заважати працювати з класом. Не носіть тривалий час один і той же одяг. Варто якнайчастіше «оживляти» його, комбінувати, прикрашати. Не носіть взуття босоніж, на високих підборах, бо їх стукіт відволікає увагу учнів і, крім того, швидко стомлюються ноги. Не знаходьтесь у приміщенні в теплих чобітках. У жодному разі не перебувайте у приміщенні школи в головному уборі. Це стосується як чоловіків, так і жінок. Не забувайте, що довге розпущене волосся заважає під час роботи з учнями. Неприпустимо вчителям-чоловікам приходити до школи неголеними. Не експериментуйте надмірно зі своїм волоссям, аби химерні зачіски та часті зміни кольору не відволікали уваги учнів. Не рекомендується прикрашати себе занадто дорогими та яскравими коштовностями чи біжутерією, які, до того ж, заважають працювати та спілкуватися з учнями (довгі сережки чи намисто, каблучки на пальцях, «музичні» прикраси). Не варто користуватись дезодорантами, туалетною водою чи одеколоном з різким, сильним запахом. Більшість вітчизняних фільмів закріпили в нашій свідомості образ учителя, який у своїй скромній сукні чи костюмі цілими днями проводив у школі. Сьогодні слово «скромний» не зовсім підійде до того, що носять деякі вчителі, адже більшість із них намагаються «не відставати» від модних тенденцій. А сьогоднішню моду аж ніяк скромною не назвеш. Ось і виходить, що всі начебто розуміють, що існують певні канони, що «варто», а що «не варто» вдягати, ідучи на роботу, але дотримуються їх далеко не всі. Але вчителю, взявши на себе відповідальність вихователя, не слід забувати, що кожної хвилини він є зразком для учнів навіть через свій зовнішній вигляд. А яким буде цей зразок і як вас запам'ятають учні - залежить лише від вас.

Відвідування занять. Відкриті уроки

Аналіз відвіданого заняття

1. П.І.Б. викладача, який проводив заняття.

2. Найменування дисципліни.

З. Курс, група, спеціальність.

4. Тема заняття.

5. Мета уроку (пізнавальна, виховна, розвивальна).

6. Тип уроку-заняття (оволодіння новим матеріалом, повторення та закріплення, контрольна, комбінований, систематизація знань).

7. Форма заняття.

8. Методи навчання (словесні, наочні, практичні, програмоване навчання, алгоритмізація, самостійна робота, методи інформаційних педагогічних технологій, тестових методик, проблемне і модульне навчання та ін.).

9. Дата відвідування і прізвище того, хто відвідав заняття.

1. Планування навчальної діяльності

1.1. Чи є план уроку.

1.2. Чи відповідає зміст уроку його програмі.

1.3. Чи є відступи від календарно-тематичного плану.

2. Цілі та задачі заняття

2.1. Чи визначені цілі заняття.

2.2. Чи доведені цілі до учнів.

2.3. Чи є відступи від календарно-тематичного плану

3. Нормування навчального часу

3.1. Чи регламентує викладач етапи заняття у плані.

3.2. Чи правильно розподілений час на уроці.

4. Облік і контроль знань

4.1. Чи володіє викладач методикою опитування.

4.2. Які прийоми опитування використані на занятті.

4.3.Які прийоми контролю, атестації учнів застосовувалися.

4.4. Чи вміють учні аналізувати відповіді своїх товаришів.

5. Відповідність навчального процесу і методичного забезпечення дидактичним принципам

5.1. Реалізація принципу цілеспрямованості у визначенні теми заняття, змісті навчального матеріалу, методів.

5.2.Реалізація принципу науковості у процесі заняття.

5.3. Яка професійна спрямованість уроку, наскільки успішно реалізується принцип зв'язку навчання з життям.

5.4. Реалізація принципів свідомості й активності, систематичності та послідовності, принципів доступності та наочності.

5.5. Як вирішуються на заняттях виховні й розвивальні цілі.

5.6. Чи встановлюються на занятті міжпредметні зв'язки.

6. Рівень педагогічної майстерності

6.1. Знання свого предмета.

6.2. Володіння педагогічними технологіями, методикою викладання.

6.3. Володіння педагогічним тактом (мова, жести, міміка, гумор).

6.4. Уміння організувати роботу учнів (активізувати мислення, поєднувати фронтальні й індивідуальні форми), здійснювати індивідуально-реабілітаційну роботу.

6.5. Поводження викладача на уроці.

6.6. Педагогічні новації.

Висновки. Поради. Рекомендації щодо заняття

Основні вимоги до уроку

Основною формою навчальної та виховної роботи в середньому спеціальному навчальному закладі є урок.

Основними вимогами, пропонованими до сучасного уроку, є:

1. Планове ведення уроку. Кожне заняття повинно проводитися за чітко розробленим поурочним планом (технологічною картою), складеним відповідно до програми і календарно-тематичного плану предмета.

2. Обов'язкова наявність навчальних, виховних, розвивальних цілей. Урок повинен передбачати глибокий, продуманий та дохідливий виклад учням змісту програмного матеріалу предмета.

3. Виклад повинен вестися не тільки у формі пояснення за допомогою ілюстрацій, а й по можливості шляхом створення проблемних ситуацій, розкриття проблеми за допомогою обґрунтованого доказу. Він повинен бути послідовний, ураховуючи внутріпредметний і міжпредметний зв'язки.

4. Навчання на уроці повинно знайомити учнів з основними проблемами, що стоять перед наукою, створювати в учнів вірні уявлення про методи науки та закономірності процесу пізнання й давати обсяг знань, передбачений програмою предмета.

5. Науковість уроку повинна передбачати відповідність його змісту рівню сучасної науки та техніки. Викладатися навчальний матеріал повинен у доступній формі.

6. На уроці повинно бути обране найбільш ефективне сполучення методів і прийомів навчання відповідно до поставлених цілей, змісту навчального матеріалу, рівня навченості учнів і дидактичних задач.

7. Урок повинен бути частиною курсу, розділу, теми і мати свою строгу логіку й чітку структуру в залежності від обраного типу.

8. Урок повинен будуватися з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів.

9. На уроці повинен здійснюватися систематичний і плановий контроль якості знань, умінь і навичок учнів.

10. На уроці обов'язкове закріплення знову отриманих знань учнем (як теоретичних, так і на практичних заняттях).

11. Технічні засоби навчання, наочні прилади й обчислювальна техніка, що є в коледжі, повинні бути використані на уроці так, щоб вони розширили та поглибили знання учнів, забезпечили найбільшу ефективність навчального процесу.

12. На уроці повинен використовуватися узагальнений передовий педагогічний досвід.

13. Необхідно дотримуватися дозування часу в організації кожного етапу уроку.

14. Підготовленість і культура викладача повинні стати основними, що забезпечує ефективність уроку. При аналізі уроку варто враховувати ці вимоги.

Підготовка до відвідування уроку

Контроль навчально-виховної роботи в коледжі здійснюється директором, заступниками директора, зав. відділеннями, зав. кафедрами, методистом.

На початку навчального року заступник директора з навчальної роботи розробляє графіки відвідування уроків викладачів.

Відвідування уроків викладачів різних предметів може переслідувати найрізноманітніші цілі: перевірку організації, навчальної та виховної ролі уроків, опитування учнів, якості їхніх знань, умінь, навичок, використання наочних приладів, ТСО, обчислювальної техніки, пояснення нового матеріалу, ефективності методів навчання, форм закріплення поясненого матеріалу, ознайомлення з передовим педагогічним досвідом даного викладача тощо.

Перед відвідуванням уроку кожному контролюючому необхідно:

1. Переглянути наукову, технічну й методичну літературу з предмета, що перевіряється, яка необхідна викладачеві для ведення уроку, а контролюючому - для аналізу уроку.

2. Ознайомлення з програмою предмета і календарно-тематичним планом.

3. Зробити начерки плану для запису своїх спостережень за ходом уроку. Записи спостережень проводяться відповідно до поставлених цілей контролю уроку.

Рекомендується, щоб контролюючі особи запрошували на уроки викладачів відповідної кафедри, які візьмуть участь і в обговоренні уроку.

Аналіз уроків

Після відвідування уроку перед проведенням його аналізу треба:

1. Проаналізувати відповідність календарно-тематичного плану навчальній програмі та записам у журналі навчальних занять (з теми уроку).

2. Проаналізувати ведення журналу навчальних занять, звернувши увагу на частоту опитування і ведення в ньому записів.

3. Ознайомитися з аналізом раніше відвіданих уроків того викладача, урок якого відвідали.

4. Проаналізувати, підсумувати свою думку щодо окремих елементів уроку, зробити висновки та пропозиції.

5. Скласти схему розбору - аналізу відвіданого уроку (додаток 2). Аналіз уроку повинен бути спрямований на:

• удосконалення навчального процесу;
• виконання заходів щодо підвищення якості підготовки спеціалістів;
• надання методичної допомоги викладачам, які не мають педагогічної освіти, і особливо молодим викладачам,
• надання допомоги досвідченим викладачам у творчих пошуках, вивченні, узагальненні й поширенні передового педагогічного досвіду.

При аналізі уроку рекомендується розкрити та відзначити його позитивні й негативні сторони, допомогти викладачеві ліквідувати допущені недопрацювання та закріпити досягнуті успіхи.

Аналізу піддається діяльність викладача й учнів, а також якість знань учнів.

У діяльності викладача варто звернути увагу на послідовність викладу матеріалу відповідно до програми предмета, календарно-тематичного плану і плану уроку; науковість і глибину; внутріпредметні та міжпредметні зв'язки; як використовував викладач для досягнення науки та техніки; наукову й методичну літературу; які нові прийоми та методи закріплення отриманих знань використані на даному уроці; ефективність застосування технічних засобів та обчислювальної техніки.

При аналізі знань учнів треба звернути увагу на те, як вони володіють навчальними матеріалами, передбаченими програмою предмета; на активність, самостійність, правильність суджень, рівень розвитку логічного мислення, уміння вести аналіз операцій, що виникли у процесі навчання; визначити та виділити їхню послідовність; контролювати свої дії в роботі; то, як учні застосовують отримані знання на практиці.

Не завжди робиться загальний аналіз уроку. У залежності від мети аналізу можуть і повинні бути піддані окремі етапи уроку, окремі питання методики.

Кожен відвіданий урок необхідно ретельно розібрати разом з викладачем. Розбір уроку бажано проводити в день відвідування уроку або наступного дня. Почати розбір треба з того, щоб сам викладач висловив свою думку про проведений ним урок, після чого контролюючий надає слово іншим викладачам, які присутні на уроці, далі той, хто перевіряє, дає розгорнутий аналіз уроку.

При аналізі уроку контролюючий спочатку звертає увагу викладача, який дав урок, на загальні відомості про урок (дата, група, курс, його склад, характер успішності й дисципліни), на зміст теми.

Висловивши ці дані, контролюючий відзначає організацію уроку: чи вчасно було почате заняття, чи були запізнення, чи відзначені відсутні, вчасно чи з великим проміжком часу від початку уроку були підготовлені наочні прилади, ТСО, обчислювальна техніка. Аналізуючи опитування учнів, слід підкреслити, що способи перевірки знань учнів варто різноманітити в залежності від виду занять і типу уроку, використовувати ті, котрі дають найбільший ефект.

Важливо, щоб увага викладача була звернена на характер перевірки (письмова, фронтальна, індивідуальна і т. д.) виконання домашніх завдань.

Необхідно встановити, чи сприяло опитування виявленню рівня знань учнів, чи розкрило допущені помилки, чи сприяло підвищенню успішності, а також вихованню учнів.

У відношенні оцінок варто встановити, чи правильно були оцінені знання учнів, оголошені і чи поставлені оцінки в журналі, як вони були вмотивовані.

Варто звернути увагу, що кожен урок представляє ланку між матеріалом, пройденим на попередньому уроці, і поясненим знову. При аналізі матеріалу необхідно вказати, чи зумів викладач досягти цього чи ні.

Особлива увага повинна бути приділена змісту уроку, тобто тій сумі знань, умінь і навичок, яка повідомляється учням на даному уроці, і методам навчання.

Варто звернути увагу, наскільки методично правильно був проведений урок, чи не було помилок у науковості повідомлених викладачем відомостей, чи не порушувалася систематичність матеріалу, що викладається, чи був доступний матеріал, який викладається. Необхідно відзначити, наскільки повно і вдало був здійснений зв'язок навчального матеріалу із сучасністю, як проводилася самостійна робота учнів на уроці.

При аналізі уроку не повинні бути опущені послідовність, чіткість, повнота розкриття змісту матеріалу, що викладається, як були використані дані з розвитку науки та техніки, як здійснювався зв'язок теорії із практикою, демонстрація ТСО тощо.

Підбиваючи підсумок аналізу змісту уроку, необхідно також відзначити, у якій мірі викладач володіє матеріалом.

Кожна неточність викладача повинна бути відзначена при аналізі уроку.

При аналізі необхідно відзначити методи закріплення знань учнями, отриманих на уроці: усно, письмово, фронтальною бесідою з окремими або всіма учнями групи, як були сформульовані питання, що задаються, - чітко чи розпливчасто, яка якість засвоєння. З огляду на те, що деякі викладачі недооцінюють домашні завдання, дають їх наспіх, недостатньо продумуючи, варто рекомендувати, щоб викладач на дошці писав параграфи підручника, а в підручнику вказував на головний та другорядний матеріал, даючи поради учням, як виконати його у визначеній послідовності, щоб зупинився на формі і методах виконання письмового завдання, якщо це передбачено планом.

Аналізуючи поведінку учнів, рекомендується відзначити, наскільки вони були уважні на уроці, зацікавлені й дисципліновані. Треба зупинитися на фактах порушення дисципліни, якщо вони були, але при цьому вказати, чим вони були викликані, чи не був у порушенні винуватий сам викладач унаслідок своєї непідготовленості до уроку або нетактовного поводження.

Викладач - керівник і організатор навчального і виховного процесу на уроці, тому при аналізі варто зупинитися на його вмінні володіти колективом групи, на характері його поведінки під час уроку: наскільки він рішучий, бадьорий, або, навпаки, кволий, повільний тощо.

Слід зазначити також педагогічний такт викладача: звертання, манери, жести, поза тощо. Особливо треба відзначити підготовленість викладача до уроку: як складений поурочний план, чи були продумані всі деталі уроку або урок вівся експромтом. Чи продумані були демонстрації наочних приладів, застосування ТСО й обчислювальної техніки.

Контролюючий повинен звернути увагу викладача також на таке:

1. Уміння викладача на уроці формувати розумові здібності учнів.

2. Ефективність методів роботи викладача з виховання учнів.

3. Успішність учнів групи (абсолютна та якісна) з предмета.

4. Правильне управління викладачем навчальним процесом.

5. Чи досягнуті основні цілі уроку.

6. Чи виконаний намічений план.

Цим питанням повинно бути приділено центральне місце в аналізі уроку. На закінчення повинні бути зроблені висновки та внесені пропозиції, дані конкретні вказівки, як закріпити й удосконалити те позитивне, що було на уроці, і як надалі уникнути недоліків.

За результатами аналізу уроку бажано, щоб контролюючий висловив викладачеві пропозиції, наприклад:

1. Ліквідувати відставання за календарним планом і програмою предмета, якщо воно є.

2. До кожного уроку відповідно до програми розробити чіткий поурочний план (технологічну карту).

3. За допомогою різних методів активізувати роботу учнів на всіх етапах уроку.

4. Різноманітити методику контролю знань учнів.

5. Ширше використовувати наочні прилади, ТСО, обчислювальну техніку.

6. Проінформувати учнів про способи та порядок виконання домашнього завдання.

7. Ознайомитися з методичною літературою з предмета.

Аналіз повинен розкривати всі позитивні й негативні сторони уроку, виявлені в результаті його відвідування.

Додаток 1

I. Загальні відомості про урок

1. П.І.Б. викладача, який веде заняття, назва предмета.

2. Найменування дисципліни.

3. Найменування теми уроку.

4. Курс, спеціальність, група.

5. Дата відвідування.

6. П.І.Б. викладача, який відвідав заняття.

7. Мета відвідування.

II. Організація уроку

Своєчасність початку уроку. Відмітка спізнілих і відсутніх у журналі. Підготовка, розміщення й використання наочних приладів, ТСО, обчислювальної техніки. Час активного включення учнів у навчально-виховну роботу.

III. Опитування

Чіткість формулювання запитань. Способи перевірки знань учнів (усний, письмовий, фронтальний, індивідуальний тощо). Зв'язок нового матеріалу з раніше пройденим. Як сприяло опитування підвищенню рівня знань, виправленню помилок і недоліків?

Кількість опитаних учнів. Правильність і аргументованість оцінки знань. Чи поставлені оцінки в журнал?

IV. Повідомлення нових знань

Органічна сполука матеріалу, тем опитування і пояснень. Тема і план уроку, їхня відповідність програмі предмета і календарно-тематичному плану. Повнота, науковість і послідовність матеріалу, що викладається, його доступність і зв'язок із сучасністю. Методика навчання. Види самостійної роботи. Ефективність використання наочних приладі, ТСО й обчислювальної техніки Як викладач володіє матеріалом? Чи відповідало викладення матеріалу віковим особливостям учнів?

V. Закріплення знань

Методи закріплення: усно, письмово, фронтально, індивідуально, по всьому матеріалу або вузлових питань теми. Чіткість сформульованих питань. Ефект закріплення від використання наочних приладів, ТСО, обчислювальної техніки.

VI. Домашнє завдання

У який час і яким чином дано завдання, як поінформовані учні про способи та порядок його виконання. Види домашнього завдання (усне, письмове). Доступність роз'яснення домашнього завдання. Дозування.

VII. Поведінка учнів

Залучення учнів до навчально-виховного процесу, їх старанність, активність, зацікавленість і дисципліна на уроці. Чи були порушення дисципліни, у чому вони виразилися. Ставлення до порушень з боку колективу групи. Правильність засобів, застосованих до порушників.

VIII. Підготовленість і поведінка викладача

Підготовленість викладача й уміння орієнтуватися в системі понять. Зовнішній вигляд, культура мови, педагогічний такт викладача. Уміння створювати добру дисципліну колективу для роботи. Ставлення до учнів з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей.

IX. Структура уроку

Чи відповідала структура типові уроку? Як розташувалися окремі елементи уроку? Як був розподілений час між окремими частинами уроку?

X. Результат уроку

Досягнення основної мети уроку. Обсяг і якість знань учнів.

XI. Висновки

Чи правильно з методичної сторони побудований і проведений урок? Яка освітня й виховна роль даного уроку, чи глибокі були знання учнів? Чи вміли учні пов'язувати матеріал із сучасністю? Чи досяг урок мети? Оцінка уроку.

XII. Пропозиції

Після аналізу уроку контролюючий формує і висловлює викладачеві конкретні пропозиції, спрямовані на підвищення рівня навчально-виховного процесу.

Додаток 2

Зразкова схема розбору - аналізу відвіданого уроку

1. Вступне слово керівника аналізом.

Повідомляється мета, що стоїть перед аналізом уроку. Надається слово викладачу, урок якого аналізується.

2. Короткий аналіз викладачем свого уроку.

Чи виконаний поурочний план? Який новий елемент уведений у процес навчання й виховання? Розкриваються методи вдосконалення методики уроку. Чи досяг урок мети?

3. Виступ присутніх на уроці.

У відповідності зі своїми записами і враженнями з'ясовується, що було незрозуміло на уроці. Характеристика позитивних і негативних сторін уроку. Рекомендується, що можна запозичати в даному уроці для роботи інших викладачів. Висловлюються зауваження і пропозиції.

4. Узагальнення й висновок з аналізу відвіданого уроку (веде контролююча особа, що керує аналізом).

Вирішуються спірні питання, якщо вони мали місце в ході аналізу. Узагальнюються висловлення присутніх на уроці. Дається глибокий аналіз уроку. Особлива увага приділяється новому елементу навчання й виховання, уведеному на уроці. Аналізується якість складання календарно-тематичного й поурочного планів. Робляться висновки щодо уроку. Висловлюються пропозиції викладачу і рекомендується література для покращення якості уроку.

5. Заключне слово викладача, який проводить урок.

Висловлюється думка щодо виступів тих, хто аналізував урок, згодні чи ні з висновками та пропозиціями.

Типова інструкція з діловодства у ЗНЗ

МОІППО розробив методичні рекомендації з діловодства на допомогу заступникам директорів з навчально-виховної роботи. Подано основні нормативні документи:

• Наказ Міністерства освіти і науки України від 23 червня 2000 р. N 240 "Інструкція з ведення ділової документації у загальноосвітніх авчальних закладах I – III ступенів"
• Наказ Міністерства освіти і науки України від 10.05.2011 N 423 "Про затвердження єдиних зразків обов’язкової ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності "

Вимоги до ведення ділової документації і школі


Типова інструкція з діловодства у ЗНЗ. Наказ МОН № 1239 від 28.08.13 року (Скасовано наказом МОН від 29 листопада 2013 року № 1655)

Рекомендації учням і вчителям щодо дій у разі загрози та виникнення вибуху

Слід пам’ятати, що в разі виявлення вибухонебезпечного предмета або предметів підозрілого характеру лише безумовне виконання заходів безпеки є гарантом того, що не станеться випадку каліцтва чи загибелі Якщо ви відчули стійкий запах газу, необхідно: зберігати спокій; негайно вимкнути газові прилади; відкрити вікна та двері та провітрити приміщення; не палити та не користуватись електричними приладами; вийти з приміщення та зателефонувати до служби газу (104); якщо будинок багатоквартирний, повідомити інших мешканців та, не користуючись ліфтом, залишити будівлю; надати допомогу в евакуації дітям, літнім і важкохворим; перевірити сусідні приміщення на наявність у них дітей, які тимчасово залишилися без нагляду дорослих, та повідомити про це представників служби газу (правоохоронних органів, аварійно-рятувальних підрозділів); відійти на безпечну відстань від будинку (за можливості — на відкритий майданчик) та чекати подальших інструкцій спеціалістів. У разі виявлення речей, за зовнішніми ознаками схожих на боєприпаси, необхідно: негайно припинити всі роботи в районі виявлення вибухонебезпечного предмета; за можливості попередити про підозрілий предмет осіб, які знаходяться поряд; вивести (відвести) на максимальну відстань усіх людей (не менше 100 метрів), які знаходяться поблизу, намагаючись рухатися назад по своїх слідах; позначити місце перебування предмета, а за можливості — огородити його (для огорожі можна використовувати підручні матеріали: дошки, жердини, гілки, мотузки, шматки матерії тощо); негайно повідомити про знахідку в місцеві органи виконавчої влади, у ДСНС та МВС України (повідомлення робити не поспішаючи, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця знаходження вибухонебезпечного предмета); очікувати на безпечній відстані від місця знаходження вибухонебезпечного предмета або предмета, схожого на нього, представників органів місцевої влади, ДСНС України, МВС України, при цьому здійснюючи заходи щодо недопущення до небезпечної зони інших людей. Категорично забороняється: палити та використовувати відкритий вогонь поблизу місця знаходження вибухонебезпечного предмета або предмета, схожого на нього; піднімати, витягувати з грунту, зрушувати з місця, кидати, ударяти і розбирати будь-які вибухонебезпечні предмети; приносити в місця перебування людей предмети, схожі на вибухонебезпечні. Слід пам’ятати, що в разі виявлення вибухонебезпечного предмета або предметів підозрілого характеру лише безумовне виконання заходів безпеки є гарантом того, що не станеться випадку каліцтва чи загибелі. До найпоширеніших місць розміщення вибухових пристроїв належать: автомобілі; входи, внутрішні двори, підсобні приміщення адміністративних і житлових будинків, складських приміщень; урни для сміття, інженерні комунікації в місцях масового перебування людей (фестивалі, ярмарки, базари, супермаркети, підземні переходи тощо); громадський транспорт (вагони тролейбусів, автобусів, трамваїв, поїздів тощо); об’єкти підвищеної небезпеки; поштові посилання (посилки, конверти), букети квітів, подарунки тощо. Підозру щодо наявності вибухового пристрою викликають: електропроводи, що виходять із невідомого предмета, антени, лампочки на його поверхні, хід годинника, що прослуховується; залишені предмети побутового призначення (валізи, сумки, гаманці, дитячі іграшки, ручні ліхтарики тощо); предмети, що знаходиться в не призначених для цього місцях (наприклад, велика дитяча іграшка біля вхідних дверей); предмети з прикріпленими до них мобільними телефонами, радіостанціями, акумуляторами. Слід пам’ятати, що вибухова речовина може мати різноманітний вигляд і властивості, що, надають змогу замаскувати вибуховий пристрій навіть у поштовому конверті. Для запобігання вибуху та встановлення наявності вибухового пристрою необхідно: бути уважними та звертати увагу на покинуті речі (валізи, сумки, пакунки, парасольки тощо); звернути увагу на ділянки свіжоскопаної землі, свіжопофарбованої стіни будівлі; не брати від сторонніх осіб подарунків, квітів, поштових посилань; користуючись громадським транспортом, не погоджуватися на пропозиції супроводжувати речі невідомої особи, зокрема й стюардів, контролерів.   У разі виявлення вибухового пристрою або підозрілої речі необхідно: зберігати спокій; негайно повідомити про знахідку представників міліції, охорони, аварійно-рятувальних служб або зателефонувати за номерами 101, 102; не палити; не користуватися запальничками, іншими джерелами відкритого, а також предметами, що можуть його утворювати; не торкатися до підозрілої речі руками або іншими речами; у жодному разі не намагатися переміщувати вибуховий пристрій (підозрілий предмет) або змінювати його положення; залишити місце, де виявлено підозрілий предмет, за можливості організувати охорону на безпечній відстані.   Якщо ви знаходитесь у квартирі: візьміть з собою документи, гроші, цінності та ліки; знеструміть квартиру та перекрийте водо- та газопостачання; надайте допомогу в евакуації дітям, літнім і важкохворим; перевірте сусідні квартири на наявність у них дітей, які на час оголошення евакуації залишилися без нагляду дорослих, та повідомте про це представників правоохоронних органів (аварійно-рятувальних підрозділів); обов’язково замкніть свою квартиру; залишайте будинок спокійно, не панікуючи. Якщо ви знаходитеся на вулиці: уникайте великих скупчень людей; якщо ви опинилися в натовпі, не намагайтеся вийти з нього, рухайтеся в тому самому напрямку, що й натовп; руки зігніть у ліктях на рівні грудей та розсуньте їх, звільняючи від тиску грудну клітку; не тримайте руки в кишенях; якщо натиск натовпу набрав загрозливого характеру, негайно покиньте будь-яку ношу та позбавтеся від сумок на довгому ремні та шарфу; якщо ви упали, намагайтеся одразу встати на ноги, не опираючись на руки, а якщо це неможливо, згорніться клубком і захистіть голову передпліччями, поклавши долоні на потилицю.

Планування роботи навчального закладу у 2016-2017 н.р.

Структура 2016-2017 навчального року

Згідно з рекомендаціями міністерства освіти в навчальних закладах будуть встановлені такі дати канікул у 2016-2017 навчальному році.

Осінні канікули в 2016-2017 навчальному році розпочнуться 29 жовтня 2016 року і завершаться 6 листопада 2016 року. Тривалість осінніх канікул 2016 складе 9 днів.

Зимові новорічні канікули у 2016-2017 навчальному році розпочнуться 24 грудня 2016 року і триватимуть до 8 січня 2017 року. Тривалість зимових канікул складе 16 днів.

Весняні канікули в 2016-2017 навчальному році почнуться 25 березня 2017 року і триватимуть до 2 квітня 2017 року. Тривалість весняних канікул складе 9 днів.

Літні канікули в 2017 році розпочнуться 27 травня 2017 року і триватимуть до 1 вересня 2017 року.

Додаткові канікули для першокласників можуть бути введені з 18 по 26 лютого 2017 року.

Крім того в учнів у навчальних закладах вихідними днями будуть 14 жовтня 2016 року, 8 березня 2017 року, 17 квітня 2017 року, 1-2 травня 2017 року і 9 травня 2017 року.

Вкладення

•  Перспективний план роботи бібліотеки на 2016-2017 н.р..docx
•  Річний план роботи 2016-2017 н.р..doc
•  Робочий навчал.план2016-2017 н.р..doc

Перший урок

Традиційно новий навчальний рік розпочнеться з Першого уроку виховного спрямування. А оскільки у 2016 році в нашій країні відзначається 25-та річниця Незалежності, то і тематика Першого уроку присвячена саме цій даті.

Тема Першого уроку в 2016/2017 навчальному році «Щоб у серці жила Батьківщина: до 25-річчя Незалежності України». 

При обранні теми, підготовці і проведенні уроку доцільно звернути увагу на питання історії українського державотворення, розвитку та зміцнення держави, історії державних символів України. Це може бути урок-роздум про історичну долю України, героїку сучасних захисників суверенітету і територіальної цілісності країни, розмова з учнями про сьогодення і перспективи України.

Пропонуємо матеріали до проведення Першого уроку:

• Лист МОН України від 24.03.2016 №1/3-148 “Про відзначення 25-ї річниці незалежності України”
• «Україно, земле моя!» (заняття – інтелектуальна кав’ярня для учнів 5-7 класів)
• «Я люблю Україну!» (інтелектуально-пізнавальна гра для учнів 5-9 класів)
• «Щоб у серці жила Батьківщина: до 25-річчя незалежності України» (заняття для учнів 7-9 класів)
• Пісня про Україну – Гурт D.Lemma
• Пісня про Україну – Дарья Костенко
• Україна – це ти – Тіна Кароль та Голос. Діти
• Цитати про Батьківщину 

     Джерело

Особливості роботи вчителя в різних країнах світу

Особливості роботи вчителя в різних країнах світу

Організація економічного співробітництва та розвитку ОЕСР (Organisation for Economic Co-operation and Development, OECD) провела широкомасштабне вивчення особливостей учительської праці у країнах, що є членами ОЕСР, що отримало назву «Міжнародне дослідження систем викладання й навчання (Teaching and Learning International Survey, TALIS)».

Під час доповіді про отримані результати неодноразово звучало схвалення британської системи середньої освіти у порівнянні з іншими країнами світу. При цьому всі присутні: від керівника «Ofsted» (Office for Standards in Education, Children's Services and Skills – державної установи, що інспектує всі зареєстровані школи у Великобританії) Майкла Уілшоу до попереднього міністра освіти Маукла Гоува висловлювали захоплення системою освіти Сінгапуру, де молоді учні показують особливо високі результати у вивченні математики.

Також було відзначено, що в даний час найкраще співвідношення ціни та якості надає система освіти Фінляндії, в якій завдяки відмінній роботі вчителів учні отримують високі бали в моніторингових дослідженнях «Міжнародної програми з оцінки освітніх досягнень учнів» (Programme for International Student Assessment, PISA). Дані тестові дослідження оцінюють грамотність школярів у різних країнах світу та їх уміння застосовувати знання на практиці. І це при тому, що у Фінляндії вчителі отримують досить невисокі зарплати, а навчають відносно великі класи.

Підкреслювалося, що для відповідності Фінляндії за кількістю PISA-балів Великої Британії необхідно збільшити кількість школярів на кожного вчителя і скоротити зарплати майже на 10 %. Однак автори дослідження не радили вносити такого роду зміни, відзначаючи, що при аналізі важливо враховувати ще й інші культурні чинники, наприклад, такі як ставлення родини до освіти.

З точки зору ефективності після Фінляндії, що посіла перше місце, далі розташувались Корея, Чехія та Угорщина. Системи освіти Бразилії та Індонезії, відповідно до дослідження, продемонстрували найменші показники співвідношення ціни та якості.

Ураховуючи доступність отриманих результатів, автор відібрав деякі дані для наочної ілюстрації того, наскільки варіюють особливості роботи вчителів у всьому світі.

Оплата вчительської праці

Серед 30-ти країн-членів ОЕСР найвищий річний оклад отримують учителі у Швейцарії. У середньому він становить 68000 доларів. Це вище, ніж середня зарплата по країні, яка становить близько 50000 доларів. Слідом за Швейцарією, країнами з високою зарплатою вчителів є Нідерланди, Німеччина та Бельгія.

У порівнянні з лідируючими країнами вчителі Великої Британії заробляють менше середнього річного доходу по країні, що дорівнює приблизно 44000 доларів, отримуючи при цьому трохи більше 40000 доларів і посідаючи, таким чином, 13-е місце із 30-ти згаданих країн. Але, тим не менше, британські вчителі отримують все ж таки більше, ніж в інших європейських країнах. Наприклад, у Франції, середня зарплата вчителя складає 33000 доларів, а у Греції вчителі заробляють у середньому 25000 доларів.

Заробітна плата вчителів у доларах (дані ОЕСР)

Нижченаведені дані, зібрані за більш ніж 15 років, відображають середньорічний дохід учителів різних країн (у тисячах доларів).

Швейцарія – 68,82; Нідерланди – 57,87; Німеччина – 53,73; Бельгія – 51,47; Корея – 47,34; Ірландія – 47,3; Японія – 45,93; Австралія – 44; Фінляндія – 42, 81; Данія – 41,71; Іспанія – 41,52; США – 41,46; Велика Британія – 40,91; Австрія – 37,41; Нова Зеландія – 34,76; Португалія – 34,59; Франція – 33,57; Норвегія – 33,13; Словенія – 32,48; Швеція – 31,61; Італія – 31,46; Ісландія – 29,48; Греція – 25,75; Ізраїль – 19,55; Чехія – 18,61; Туреччина – 17,18; Китай – 16,41; Бразилія – 14,94; Угорщина – 14,46 та Індонезія – 2,83.

Країни з найбільшою кількістю вчителів у школі

За даними дослідження, у Бразилії в середньому приходиться 32 учні на одного вчителя, у той час як у Португалії – усього сім. Норвегія і Греція також мають відносно невеликі класи. У свою чергу, Велика Британія у списку країн, що мають найбільшу кількість учнів на одного педагога, і посідає за цим показником 14-е місце.

GEMS-дослідження (GEMS Education Solutions) показали, що, якщо уряд Великої Британії хоче досягти ефективності освіти Фінляндії, він може збільшити кількість учнів у школі в середньому із 13 до 16-ти школярів на одного вчителя.

Кількість учнів на одного вчителя

Нижченаведені дані відображають ситуацію у 30-ти країнах-членах ОЕСР за кількістю учнів у державних школах на одного вчителя.

Бразилія – 32,1; Китай – 27,6; Корея – 18,2; Індонезія – 17,4; Фінляндія – 16,5; Туреччина – 16,4; Нідерланди – 16,4; США – 15,3; Ірландія – 14,8; Швеція – 14,4; Словенія – 14,1; Німеччина – 13,7; Нова Зеландія – 13,5; Велика Британія – 13,4; Японія – 13,1; Данія – 12,7; Австралія - 12,6, Чехія - 12,4, Угорщина – 12; Ізраїль – 11,7; Швейцарія – 11,6; Ісландія – 10,9; Італія – 10,8; Франція – 10,4; Австрія – 10,2; Іспанія – 10,1; Бельгія – 9,9; Греція – 9,7; Норвегія – 9,2, Португалія – 7,6.

Країни, в яких вчителі мають найбільшу повагу

Минулорічний звіт про дослідження «Global Teacher Status Index 2013», проведене фондом «Varkey Gems Foundation», показав, що найбільшою повагою у світі користуються вчителі в Китаї. Велика Британія і США опинились у середині рейтингу, опустившись нижче Південної Кореї та Греції, де вчителі були оцінені більш високо. Найнижчу позицію серед 21-ї країни ОЕСР, що брала участь в опитуванні, посів Ізраїль, де вчителі найменш шановані, виходячи з даних статистики.

Дане дослідження характеризувалось опитуванням тисячі осіб у кожній із країн-учасниць, яким ставились такі запитання: на їхню думку, чи отримують учителі справедливу зарплату і стали б вони заохочувати своїх дітей, щоб ті в майбутньому працювали вчителями?

Песимістично були сприйняті отримані дані про ступінь поваги до вчителів в Європі, які різко контрастували з такими даними в Азії. Так, у Китаї 75 % тих, хто брав участь в опитуванні, сказали, що вчителі в їх країні користуються повагою в учнів.

Години роботи вчителів

Дослідження TALIS (Teaching and Learning International Survey) показало, що у Великій Британії вчителі під час навчального року працюють у середньому 46 годин на тиждень, що на вісім годин більше, ніж відповідні міжнародні 38 годин. До того ж британські вчителі менше часу проводять у класі, а більшу його частину присвячують іншим завданням. Фінські ж учителі, як правило, мають 32-годинний робочий тиждень, а вчителі в Італії протягом тижня працюють тільки 29 годин.

Статистичні дані TALIS

Лідером за кількістю жінок серед учителів є Латвія – 88,7 %, за нею йдуть Естонія – 84,5 %, Словаччина – 81,8 %, Болгарія – 81,2 %, Італія – 78,5 %, Чехія – 76,5 %, Ізраїль – 76,3 %, Польща – 74,9 % та інші. Найменше жінок серед учителів у таких країнах, як Нідерланди – 54,6 %, Мексика – 53,8 % та Японія –39 %.

Середній вік учителів варіює наступним чином: максимум відзначається в Італії (48,9 року), Естонії (47,9 року), Болгарії (47,4 року), а вчителі більш молодого віку викладають у школах Малайзії (38,9 року), Абу-Дабі (ОАЕ) (38,7 року) й Сінгапуру (36 років).

Учителі з вищою освітою переважають у таких країнах, як: Австралія (99,9 %), Польща (99,9 %), Корея (99,8 %). Замикають позиції в рейтингу Хорватія (82,3 %), Чилі (81,6 %) та Італія (80,5 %).

Хороший педагогічний стаж мають учителі в Латвії (22 роки), Естонії (21,6 року), Болгарії (21,5 року), Італії (19,8 року), Португалії (19,4 року) та Іспанії (18,3 року). Трохи менш досвідченими виявилися вчителі з Абу-Дабі (ОАЕ) (12,8 року), Англії (12,4 року) й Сінгапуру (9,7 року).

Безпосередньо на викладання протягом тижня в учителів йде більше часу в Чилі (26,7 години), Бразилії (25,4 години), Мексиці (22,7 години), Фінляндії (20,6 години), Англії (19,6 години), Франції (18,6 години) і найменше в Нідерландах (16,9 години), Румунії (16,2 години) і Норвегії (15 годин). TALIS проаналізували й інші заняття вчителів у робочий час, як то: планування, командна й адміністративна робота, консультування учнів, спілкування з батьками та опікунами, участь у позашкільних заходах тощо.

Деякі додаткові факти про вчителів

Найбільше грошей на освіту виділяє уряд США (809 мільярдів доларів), за ними слідують Японія (160 мільярдів доларів), Німеччина (154 мільярди доларів), Бразилія (146 мільярдів доларів), Франція (123 мільярди доларів) і Велика Британія (123 мільярди доларів).

За даними ООН, до 2015 року додатково знадобиться ще вісім мільйонів учителів.

Міжнародні дані стверджують, що 68 % учителів – це жінки, а середній вік учителя – 48 років.

Середня робочий тиждень вчителя становить 38 годин. В Японії, де вчителі працюють довше, показник становить 54 години.